Реабілітація воїнів АТО на Прикарпатті

Дата: 27.09.2016 Переглядів: 124

kolomyya-hospital2Більше двох місяців тому на базі Коломийської залізничної лікарні відкрили комунальний заклад «Івано-Франківський обласний госпіталь ветеранів війни».

Головний лікарь медичного закладу Володимир Федоришин розповів завідувачу Сектору Служби в Івано-Франківській області Мирославу Крілю про те, як лікують ветеранів війни, у яких умовах, скільком бійцям АТО вже вдалося допомогти, і яким він бачить госпіталь у кінцевому результаті.

Наразі в обласному госпіталі пацієнтам надають допомогу хірурги, терапевти, також працює неврологічне, діагностичне, фізіотерапевтичне відділення. До створення госпіталю в Коломиї у залізничній лікарні медики надали допомогу семи десяткам ветеранам війни. Починаючи з липня цього року, відколи госпіталь відчинив свої двері, близько вісімдесят бійців АТО змогли безплатно пролікуватися у цьому закладі. У госпіталі є 75 ліжок. Загалом, 135 працівників задіяні у роботі госпіталю.

kolomyya-hospital «Ветерани війни менше потребують кардіологічної реабілітації, натомість більше – психологічної та неврологічної. Остання, – каже В. Федоришин, – потребує великих капіталовкладень і нового підходу».

У госпіталі працюють два психологи, вони проводять загальні тренінги, залучають спеціалістів з інших міст.

Значну частину коштів та обладнання для госпіталю надають волонтери з Європи та Америки. Особливо, небайдужі українські заробітчани в Італії. Вони часто передають меблі, тумби, ліжка, інвалідні візки, ліки.

Сьогодні у мед.закладі тривають ремонтні роботи. Розпочато реконструкцію приміщення, вже вдалося оновити кожен поверх.

«У кінцевому результаті я хотів би бачити госпіталь із однією сотнею ліжок, – ділиться планами Володимир Федоришин. – У палаті повинно бути не більше трьох ліжок з усіма необхідними зручностями. У закладі має бути три відділення: неврологія, терапія, хірургія і хороша реабілітаційна база. Фізіотерапію розширити до відділення реабілітації, тобто відкрити зал, відділення водолікування, збільшити нашу капличку. Спілкування з священиками, капеланами – це також є психологічна реабілітація. Варто створити комфортні ліфтові шахти. А з часом, вірю, зможемо відкрити філіал у 30-ти чи 40-какілометровій зоні, де зможемо проводити реабілітацію для вкрай важкохворих, щоб повертати їх у повноцінне життя».