Героїчні військово-морські сторінки в історії Києва

Дата: 09.11.2015 Переглядів: 179

В рамках відзначення 71-ї річниці визволення України та 72-ї річниці звільнення Києва від фашистських загарбників ВГО «Ветерани Київського вищого військово-морського політичного училища» за участі Ради Організації ветеранів України провела збори членів організації з запрошенням широкого кола ветеранського активу міст та області, на яких вшанувала пам’ять моряків Дніпровської воєнної флотилії, які героїчно захищали не лише Київ, а й всю Україну.

Учасники зборів об’їхали місця бойової слави визволителів столиці та військових моряків, героїчно захищавших та звільнявших столицю України. Спочатку вони відвідали Святошинське кладовище, де поховані танкісти, які першими увірвались в Київ 5 листопада 1943 року.

У монитораДалі шлях ветеранів проліг на Рибальський півострів, де сьогодні у Парку моряків строїть величний пам’ятник морякам Дніпровської воєнної флотилії – стела на честь загиблих моряків-підводників, пам’ятник канонерці «Вірний», та монітор «Железняков», піднятий на постамент як на морську хвилю. Легендарний монітор було побудовано на київському заводі Ленкузня ще перед війною, 6 листопада – це був день підйому на «Железнякові» військово-морського прапору, що для бойових кораблів вважається днем народження. Бойовий шлях він розпочав на Дунайській флотилії, потім перейшов Азовське море. Всюди він героїчно трощив ворога. Багаторазово важко поранений він був відремонтований і знову повернувся на Дунай, після визволення України брав участь у боях в Румунії, Болгарії, Югославії. На бойовому рахунку монітору півтора десятки артилерійських батарей, чотири батальйони піхоти, два склади боєприпасів, десятки перевезень десантників та бойової техніки.

Наступним місцем зупинки флотських ветеранів стало Лук’янівське кладовище, де встановлено пам’ятник морякам-дніпровцям, розстріляним у Бабиному Яру та загиблим у Сирецькому концтаборі. Всюди, де перебували ветерани, вони поклали корзини з квітами та хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих героїв.

Зустріч через 72 рокиДалі збори продовжилися у Київському міському палаці ветеранів. Яскравою сторінкою зборів стала перша після війни зустріч двох моряків – однокласників по Каспійському військово-морському навчальному закладу, яке вони закінчили у роки війни, а потім ще встигли повоювати.

Це мешканець Києва контр-адмірал Юлій Георгійович Короткін, який служив на Дунайській воєнній флотилії, учасник бойових дій з мілітаристською Японією, а зараз – перший заступник голови ради Організації ветеранів України – голова комітету учасників війни.

Другий – мешканець Дніпропетровська, капітан 1 рангу у відставці Міщенко Олексій Пилипович, який після звільнення рідного міста воював юнгою на Дніпровській воєнній флотилії.

Ще однією цікавою сторінкою зборів виявилася неочікувана зустріч з Юрієм Микитовичом Завойко – одним з нащадків легендарного адмірала Василя Степановича Завойко, який ще на початку 19-го сторіччя народився у Полтавській області, героїчно воював на Далекому сході, а останні роки проживав у селі Велика Мечетня Миколаївської області, де залишив після себе школу, лікарню, бібліотеку, а жителі цього села й досі пишаються своїм легендарним земляком.

Наприкінці зборів колектив майстрів Київського міського палацу ветеранів дав для учасників зборів концерт на героїчно-флотську тематику.