Учасник бойових дій Іван Балашов про психологічну реабілітацію

Дата: 09.12.2015 Переглядів: 641

Учасник бойових дій, “афганець”, завідувач сектору у Закарпатській області Державної служби України у справах ветеранів війни і учасників АТО Іван Балашов в розмові з кореспондентом інтернет-видання “Про Захід” розмірковує на тему психологічної реабілітації бійців, які пройшли пекло війни.

Звертаємо увагу, що ознайомитись з переліком територіальних органів Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції в областях можна на сайті в розділі “Територіальні органи

Він не з чужих розмов знає, як потрібна психологічна реабілітація солдату, який повернувся з війни. Пригадує, як свого часу дружина переживала через те, що він щоночі кричав уві сні, у когось “стріляв” і “виходив з оточення”. Тоді й мови не було про те, що “афганцям” потрібна допомога психологів, у результаті виник цілий так званий афганський синдром: солдати спивалися, ставали наркоманами, відрізнялися підвищеною агресією тощо.

“Ви знаєте, вперше про психологічну реабілітацію заговорили у США після в’єтнамської війни. Тоді у бойових діях американці втратили 58 тисяч військових, а після війни від самогубств померли більше 62 тисяч тих, хто пройшов В’єтнам. У США цей урок засвоїли дуже добре. Ізраїль, який постійно переживає збройні конфлікти, теж виробив окрему добре налагоджену систему надання психологічної допомоги військовим. У них є спеціалісти, котрі спеціалізуються окремо на стресах від терактів, бойових дій, авіакатастроф тощо. Тому Україні зараз не треба нічого заново придумувати, варто лише взяти на озброєння досвід цих країн.

20151203132340А він показує, що психологічну реабілітацію має пройти кожен військовий, котрий пройшов зону АТО. Перший крок до цього вже зроблений. 3 листопада цього року президент підписав зміни до Закону про “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”. У цьому документі значиться наступне: “Військовослужбовці, учасники бойових дій та прирівняні до них особи, особи, звільнені з військової служби, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції чи виконували службово-бойові завдання в екстремальних (бойових) умовах, в обов’язковому порядку повинні пройти безоплатну психологічну, медико-психологічну реабілітацію у відповідних центрах з відшкодуванням вартості проїзду до цих центрів і назад”.

В Україні є реабілітаційні заклади, з якими офіційно укладено договори на надання реабілітаційних послуг для військових: санаторій “Курорт Березівські мінеральні води” на Харківщині, “Південь-Курорт-Сервіс” санаторій “Орізонт” на Одещині, “Санаторій “Феофанія” у Києві, Менський санаторій “Остреч” на Чернігівщині та інші (з їх повним переліком можна ознайомитись на сайті Служби). Туди за направленнями може поїхати кожен АТОшник, для цього потрібно лише звернутися до органу соціального захисту населення за місцем реєстрації. Звісно, хоч у законі написано “повинні пройти в обов’язковому порядку”, ні ми, ні хто інший не може примусити бійця пройти таку реабілітацію. Для цього потрібна лише його воля. І ми вже зараз бачимо, що такою можливістю наші військові часто нехтують. Справа у тому, що наше суспільство незвичне до роботи з психологом. Часто люди не розбираються, чим психолог відрізняється від психіатра, а тому бояться, що на них навісять ярлик психа, дадуть якісь довідки, які потім ускладнять життя, наприклад, при оформленні на нове місце роботи. А тому ми повинні працювати не лише з військовими, а й з членами їхніх родин, котрі мають або самі пройти курс у психолога, аби навчитися, як допомогти колишньому бійцеві, або акуратно вмовити бійця отримати психологічну допомогу”, – каже Іван Анатолійович.

За даними обласного осередку Служби у справах ветеранів війни та учасників АТО, лише на Закарпатті службу на Донеччині та Луганщині пройшли і ще проходять 5 тисяч осіб. Статус учасника бойових дій отримали вже близько трьох тисяч наших військових. Скільки з них пройшли психологічну реабілітацію – порахувати майже неможливо. Але наші співрозмовники зі Служби у справах ветеранів і учасників АТО впевнені: таких – одиниці. Належної психологічної підтримки вони не мають ані у своїх військових частинах, ані в шпиталях. Наприклад, в обласному госпіталі інвалідів війни в Ужгороді лише тепер визріли для створення відділення психологічної реабілітації. Запрацювати відділення на 15 ліжок мало би вже з 1 грудня, однак на ділі все інакше: єдиний спеціаліст-психіатр зараз на навчанні, відділення до роботи не готове, тож коли запрацює – невідомо навіть його керівництву.

1(51)То що ж робити бійцю, котрий хотів би поговорити з психологом? Шукати волонтерів. Активна учасниця “Руху підтримки закарпатських військових”, фаховий психолог Наталка Касим каже: ситуація дуже плачевна. “У нас справді дуже мало психологів, котрі мають досвід роботи з посттравматичним стресовим розладом. Зараз в Україні проходить багато тренінгів та навчальних програм для тих психологів, котрі хочуть навчитися правильно працювати з військовими, та з Закарпаття на них мало хто їздить. Я побувала на кількох, і дізнавалася чимало цікавого. Наприклад, що все, що відбувається з військовими вдома – це нормальна реакція на ненормальну ситуацію. Багато хто, а особливо професійні військові, здатні адекватно перенести все пережите і побачене в зоні АТО, їх до цього готували. Гірша справа з мобілізованими, котрі не були готові до війни й гостріше її сприймають. Ми маємо довести до них, що вони справді вже інші, але не в поганому сенсі, а тому, що тепер вони мають нові здібності, які просто потрібно інтегрувати в нове життя”, – пояснює психолог.

Також вона дала кілька порад стосовно того, як допомогти військовому повернутися в уже незвичне спокійне життєве русло. По-перше, він повинен знаходитися в затишному для нього місці, оточений максимальною турботою. Не треба його смикати, тягти на якісь зустрічі, але й не ставитись, як до хворого – дайте бійцю можливість близько 2-3 тижнів побути в тихому спокійному місці, де він зможе подумати над тим, що пережив, та адаптуватися до мирного життя.

По-друге, зловживання алкоголем не є нормальним. Випити кілька разів, відзначивши приїзд, звісно, можна, та коли родина бачить, що боєць перебуває у п’яному стані постійно, потрібно щось із цим робити. Бо він може думати, що алкоголь йому допомагає забутися, а насправді алкоголь лише посилює проблему, поглиблюючи посттравматичний стресовий розлад.

Неприємними для багатьох солдатів стають і постійні нічні кошмари. Наталка Касим пояснює: це нормально, коли людині, котра пережила щось морально болісне, сняться страшні сни. Це має пройти за 2 місяці, якщо ж цього не сталося, варто все ж звернутися до психолога.

Як би там не було, а соромитися відвідин спеціаліста не потрібно. Наостанок же керівник Закарпатського осередку Державної служби у справах ветеранів війни та учасників АТО попросив нагадати, що з цього та будь-якого іншого питання військові можуть звертатися до них за телефоном 61-42-95, або за адресою: м.Ужгород, вул.Гойди,8, каб.410.

За матеріалами інтернет-видання “ПРО ЗАХІД

Про початок роботи сектору в Закарпатській області Державної служби України у справах ветеранів війни і учасників антитерористичної операції йшла мова в Ужгородському прес-клубі