Нагорода загиблого героя з с. Бишів повернулася до родини

Дата: 17.05.2016 Переглядів: 311

Тисячі, десятки і сотні тисяч захисників Вітчизни під час Другої світової війни залишаються понині невідомими. Завдяки діям пошуковців, небайдужим людям, іноді навіть завдяки щасливому випадку чи збігу обставин ми повертаємо їхні імена з небуття.

на сайт-6Сьогодні родичі героїчно загиблого у боях за визволення Чехословаччини у  1945 році гвардії рядового 4-ї повітряно-десантної дивізії Антона Петровича Робенка, 1906 року народження, уродженця села Бишів Київської області, отримали нагороду свого дідуся.

на сайт-7Ця зворушлива і знаменна подія відбулася у приміщенні Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції. Заслужену нагороду – орден “Червоної Зірки” – онуку героя-визволителя, пану Роману,  урочисто вручили Голова Служби Артур Дерев’янко та Голова всеукраїнської громадської організації “Закінчимо війну” Юрій Зубко. Участь у зустрічі також взяли й інші родичі мужнього солдата – сестри та племінники. Артур Валентинович, сам у минулому “афганець”-десантник, кавалер трьох орденів “Червоної Зірки” зачитав довідку про нагородження і, передаючи онукові орден, вклонився, вшановуючи героя війни.

орденДо речі, ця нагорода знайшла свого героя завдяки пошуковцям ВГО  “Закінчимо війну”. Голова організації, Юрій Зубко, теж “афганець”, розповів про роботу пошуковців, їх співпрацю з пошуковцями з інших країн. Також і цей орден був знайдений у Російській Федерації. Українські пошуковці, які мешкають у Росії, викупили нагороду при спробі її перепродати та розпочали пошуки героїчного земляка та його сім’ї. Завдячуючи архівним даним, пошуковці знайшли рідних і близьких героя, встановили їхній родинний зв’язок і передали нагороду в Україну.

довідка

А тоді, у далекому 45-у дружину солдата Марію Володимирівну повідомили про геройський подвиг її чоловіка, який виконав свій обов’язок заради визволення рідної землі від нацистських загарбників і загинув.

В їх сім’ї досі свято шанують пам’ять свого героїчного дідуся. Як сказала сестра Романа Анатолійовича пані Світлана, вона завжди мріяла, щоб там, під містом Брно у Словаччині хтось теж поклав квіти на могили їх дідів. А зараз вони хочуть привезти на могилу солдата жменьку рідної землі з Бишова. Навіть самий маленький – дев’ятирічний праонук героя Ярослав багато знає про свого героїчного діда.

на сайт-8А відтак, коли пам’ять жива, то й сьогодні нас ніхто не переможе.

Знакову подію в житті родини героя Другої світової війни висвітлювали засоби масової інформації, зокрема журнал “Військо України”, телеканал “ЕРА”.